Лубенську школу назвали на честь відомого оржиччанина Матвія Номиса

  • 312

Фото без опису

На двадцять восьмій сесії восьмого скликання Лубенська міська рада ухвалила рішення «Про зміну назви, юридичної адреси та затвердження Статутів закладів освіти Лубенської територіальної громади у новій редакції». Серед іншого у документі йдеться про перейменування загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 на Першу гімназію імені Матвія Номиса Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області. Так депутати підтримали звернення громадськості та клопотання Управління освіти виконавчого комітету Лубенської міської ради.

Крім того, у Полтавському офісі Українського інституту національної пам’яті наголосили, що з ініціативи УІНП та згідно з Постановою Верховної Ради 200-річчя з дня народження видатного діяча української культури Матвія Номиса (1823–1901) цьогоріч відзначається на державному рівні.

Матвій Номис (Матвій Терентійович Симонов) - український етнограф, фольклорист, письменник і педагог, укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань-антології українського усного фольклору малих жанрів (прислів'я, приказки, загадки, стійкі мовні порівняння тощо).

Народився 17 (29) листопада 1823 року в с. Заріг Лубенського повіту Полтавської губернії (нині Оржицький район Полтавської обл.) в заможній чиновницькій родині. З 1825 до 1840 року навчався в Переяславській духовній школі, з 1840 до 1844 — у Полтавській гімназії. У 1848 році закінчив філософський факультет Київського університету і здобув ступінь кандидата наук. Учителював у Ніжинській та Немирівській гімназіях. З 1855 року служив чиновником у ПетербурзіПсковіКатеринославіЖитомирі. З 1873 року обіймав посаду директора Лубенської чоловічої гімназії, з 1877 року — голова земства, мировий суддя в місті Лубни. Матвій Номис помер у Лубнах 26 грудня (8 січня) 1900 (1901) року.

Матвій Симонов протягом життя збирав цінні матеріали про народний побут, звичаї та обряди, записав чимало зразків усної народної творчості. Друкуватися почав 1858 року. Опублікував кілька статей про українські народні звичаї та обряди. Свої праці Матвій Симонов підписував як М. Номис — цей псевдонім утворений від частини (без -ов) справжнього прізвища, прочитаного у зворотному порядку і абревіатури імені письменника. Саме під таким ім'ям він і відомий широкому загалу.

Найвизначніша праця М. Номиса — «Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О. Марковича і других. Спорудив М. Номис» (СПб, 1864), що містить понад 14,5 тис. приказок і загадок. У ній опубліковані також записи Степана РуданськогоВасиля БілозерськогоПантелеймона Куліша, В. Лазаревського, Марка Вовчка та інших. Збірку укладено за тематичним принципом, вказано, кому належав запис, і місцевість, де його зафіксовано. У праці охоплено майже всю територію України — від Слобожанщини до Галичини, вперше зібрано авторські фразеологізми Тараса Шевченка.

Матвій Номис є також автором збірки «Оповідання М. Т. Симонова (Номиса)» (1900).