Трагічна звістка про смерть земляка – солдата з Онішок Тарасенка Едуарда
Трагічна звістка про смерть земляка – солдата з Онішок Тарасенка Едуарда
Знову біль та сльози. Оржицьку громаду сколихнула чорна звістка — трагічно загинув наш земляк, солдат Тарасенко Едуард Анатолійович, житель села Онішки.
Життя захисника, який лише нещодавно став до лав Збройних Сил України, обірвалося 10 травня 2026 року під час проходження служби в одному з військових підрозділів на Донеччині.
Едуард Анатолійович народився 11 грудня 1973 року в селі Онішки. Тут минуло його дитинство, тут він пішов до місцевої школи. Середню освіту здобув у Оржицькій школі в 1991 році. Того ж року розпочав свій шлях чоловіка та захисника — був призваний на дворічну строкову службу.
Повернувшись до рідного села, Едуард розпочав доросле життя: створив сім'ю, став щасливим батьком доньки Яни. Головним пріоритетом для нього завжди було забезпечення родини. Він працював у місцевому господарстві в Онішках, згодом сім’я переїхала до села Лазірки, де Едуард працював водієм на хлібоприймальному пункті.
З 2000 року, коли через соціальні та економічні катаклізми в державі треба було шукати можливостей, щоб забезпечити гідне життя своїй родині, Едуард був змушений залишити затишок рідної оселі і сім’ю та сісти за кермо великого вантажного автомобіля. Професії далекобійника він присвятив 22 роки свого життя, долаючи тисячі кілометрів дорогами України, країн Європи та колишнього союзу. Пізніше деякий час працював на Глобинському м'ясокомбінаті, але серце завжди тягнуло додому — і він повернувся до рідних Онішок.
07 березня 2026 року Едуард Анатолійович був мобілізований до лав ЗСУ. Він був готовий захищати рідну землю, але доля розпорядилася інакше…
Для близьких Едуард був серцем сім’ї. Люблячий син для мами, надійний брат та незмінний захисник для двох молодших сестричок, хороший батько для доньки. Його пам’ятатимуть як людину щиру, доброзичливу та працьовиту. Він завжди був готовий прийти на допомогу і вмів бути вірним товаришем.
Від імені усієї Оржицької громади висловлюємо найглибші слова співчуття та підтримки мамі солдата Юлії Петрівні, сестрам Аллі та Олені, доньці Яні, рідним, близьким, однокласникам та односельцям.
Ваш біль — це біль усієї громади. Ми схиляємо голови перед пам’яттю чоловіка, який все життя чесно працював, любив свою родину і став на захист Батьківщини.
Про дату та час прощання з Тарасенком Едуардом Анатолійовичем буде повідомлено пізніше.
Світла пам'ять і вічний спокій!
