Благословенне слово, що гартує

Благословенне слово, що гартує

22 лютого в читальній залі КЗ «Публічна бібліотека» Оржицької селищної ради пройшла тиха читальня «Нехай мої струни лунають», присвячена 155 -річчя від дня народження Лесі Українки. «Без надії сподіваючись», Леся Українка своїм талантом і творчістю за 42 роки короткого життя змогла створити цілий світ оригінальної поезії. Натхнення в її слові знайдуть ті, хто шукає ніжну лірику й ті, хто хоче надихнутися філософськими роздумами.

У культурологічному заході, організованому директоркою КЗ «Публічна бібліотека» Оржицької селищної ради Лілією Васильковою, взяли участь члени клубу за інтересами «Сива ластівка». Творча частина поетичного заходу розпочалася виступом Анастасії Малярчук, учениці класу образотворчого мистецтва (викладачка Діана Дрига) Оржицької школи мистецтв імені Діани Петриненко, яка прочитала власний вірш - присвяту Лесі Українці під назвою «Крила» та презентувала малюнок – життєпис про життя видатної української поетеси.

Сиволастівки підготували та поділилися цікавими фактами з життя геніальної поетеси, серед яких – знання дев’яти мов, переклади європейських авторів, музичний талант, зацікавленість стародавньою історією. Акцентували увагу на літературних досягненнях Лесі Українки та її внесок у розвиток української поезії. Не залишив нікого байдужим прочитаний потужний вірш-виклик «Де тії струни». Виразно і емоційно звучали поезії «Стояла я і слухала весну», «Мріє, не зрадь!», «Мрія далекая», «Надія», «Давня весна», «Вечірня година» та багато інших. Заключним віршем заходу став «Пророк», слова якого «…Та слава про них загримить до зірок, Що є з їх народу пророк» можна назвати справжнім символом життя і творчості Лесі Українки - поетеси боротьби і мужності.

Безсмертя Лесі Українки у її творах. Вогнем пісень паленіють сторінки її книжок і запалюють серця нащадків. Вона заприсяглася «вічно жити» й живе у наших серцях, ставши символом України.