Голота Дмитро Григорович

Півтора року розпачу, молитов та крихкої надії, що тримала родину в стані невідомості після того, як зв'язок обірвався у жовтні 2024 року, 19 травня 2026 року розбилися об страшну реальність. За результатами ДНК-експертизи офіційно підтверджено загибель нашого земляка, жителя села Чайківщина Голоти Дмитра Григоровича.

Дмитро народився 03 липня 1986 року в Чайківщині, де закінчив місцеву школу, а середню освіту здобув у Староіржавецькій школі. Згодом вивчав менеджмент у Черкаському економічно-правовому коледжі.

Але його справжньою долею став захист Батьківщини. Після строкової служби Дмитро двічі підписував контракт, здобув звання сержанта і загалом віддав армії 7 років життя. Навіть коли контракт закінчився і він поїхав працювати до Польщі, будуючи плани на майбутнє, серце лишилося в Україні. Коли рідна земля опинилася у вогні, він свідомо повернувся з-за кордону. Він просто не міг інакше.

31 грудня 2023 року Дмитро знову став до лав Збройних Сил України. Досвідчений, мужній, відданий. Старший сержант, командир розвідувального відділення розвідувальної роти, він йшов попереду, оберігаючи життя побратимів.

Свій останній бій Дмитро Григорович прийняв 18 жовтня 2024 року у суджанському районі курської області. Йому назавжди залишиться 38…

Дмитро був світлою, спокійною, виваженою та порядною людиною, поруч із ним відчувалася надійність. Таким згадують чоловіка односельці. Він так і не встиг створити власну родину, не потримав на руках своїх дітей, а віддав найдорожче — своє молоде життя — щоб жила Україна, щоб жили ми з вами.

Розділяємо спільне горе та від імені всієї Оржицької громади висловлюємо найглибші, найщиріші співчуття матері Надії Георгіївні, батькові Григорію Васильовичу, братові Олександру, усім рідним, побратимам, однокласникам та жителям села Чайківщина.

23 травня 2026 року Герой повернувся додому на щиті. Громада зустріла його на колінах та зберігає вічну пам'ять про його подвиг.